Червона
книга України |
1994 рік | ||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||||||||
Таксономічна характеристика: Один з 4 підвидів виду
у фауні України. Статус: IV категорія. Поширення: Чорне море (уздовж південних берегів Кримського п-ва - від м. Алушти до масиву Карадаг). Водиться також біля Чорноморського узбережжя Кавказу. Місця перебування: Біля берегів відкритого моря у смузі прибою, поблизу дна серед кам'яних виступів, брил і уламків. Чисельність: Трапляються поодинокі особини як прилов до інших видів бичкових. У 70-х рр. 20 ст. при добуванні ставними знаряддями налічувалося до 10 особин в одному улові. Причини зміни чисельності: Порушення біотопів через забруднення води, зокрема, під час намивання пляжів; надмірний вилов бичкових, у т. ч. гарпунними, острожними знаряддями тощо. Особливості біології: Ранньої весни з місць зимівлі переміщується до берега на менші глибини для нагулу і розмноження. Довжина плідників 8,4-16 см, маса 13,7-77 г. Статевозрілим стає у 2-річному віці за довжини тіла 8-9 см і маси 6-8 г. Нереститься у квітні - травні. Співвідношення самців і самок у популяціях однакове. Плодючість бл. 900 ікринок, відкладає їх порціями майже біля урізу води на гальковому дні, помірно зарослому водоростями. Ікру й ранню молодь охороняє самець у "гнізді", яке він будує під камінням. Живиться ракоподібними, червами, молюсками і мальками ін. Риб. Розмноження у неволі: Не проводилося. Заходи охорони: Не здійснювалися. Треба заборонити вилов як мінімум на 8 років, у т. ч. гарпунними та острожними знаряддями; виявити місця перебування підвиду і встановити там заповідний режим; розширити акваторію Карадазького природного заповідника. |